Я не хочу чути Донбас. Це не правильно. Вибачте, чим Донбас такий особливий, що вся країна … інші 23 регіони повинні прислухатися до Луганська і Донецька? Хтось може переконливо відповісти, чим Дебальцеве важливіше Шепетівки? Чому Слов’янськ криком кричить, що його повинні всі слухати, а Кременець або Коростишів мовчать? На якій підставі, Донбас, ти вирішив, що ти важливіше ніж Буковина? Немає таких підстав. Тому що ніфіга ти не важливіше. Ти такий же як всі. У будь-якій області та же економічна криза, ті ж пенсії, ті ж дурні і дороги. Важко всім. Але всі думають як з цього “важко” вибратися, а ти, Донбас хапаєшся за автомат і заявляєш, що ти особливий. На жаль, ти особливий тільки в глибині свого падіння …

Я розумію, тобі страшно. Ти звик до кріпосного права. Тобою керували князьки, які роками давали тобі роботу. Вони вбивали твої міста, розрізали на брухт твої застарілі і нікому не потрібні заводи, заробляли на тобі мільярди, а тобі давали подачку – робоче місце, де ти міг заробити (якщо не загинеш) на крихти і видовищ – дешевих вульгарних російських видовищ. Ти був вдячний.

Ти навіть не замислювався – справедливо чи означає це, що околиці умовного Тореза, в мирний час, як після атомної зими? Ти був вдячний, що є крихти і ліз в забій, бо більше нічого не вмів … а більше нічого поруч і не було. Донбас, скажи, тебе потрібно почути 23 регіонам, тому що тобі ніколи не вистачало сили волі обуритися – чому тобі крихти, а кому-то мільярди? .. А страшно тобі бо ті, хто з панського столу тобі струшували крихти раптом виявилися не при справі? Країна радіє – рабству кінець, а ти в паніці – як же без рабовласника, а хто ж буде давати хліба і видовищ?

І не треба говорити, що в усьому винен Київ. У Києві 9 років сиділи твої земляки Макіївські-Єнакієвські. Донбас, та дупа в якій ти сидиш – їх рук робота. Звичайно, ти цього ніколи не визнаєш. Тобі десь в глибині може навіть соромно, але ти будеш агресивно потрясати автоматом і вимагати, щоб тебе почули. Але коли тобі скажуть – говори, ти замовкнеш. Тому що тобі нема чого сказати. Ти нічого не можеш запропонувати 23 регіонам крім свого болю. Скільки трупів ти залишив в штольнях в бойові 90і? Скільки загиблих припадає на мільйон тонн вугілля? Скільки наркоманів за офіційною статистикою? Скільки містечок на карті є, а за фактом їх вже немає? Донбас, ти це хотів всім сказати? Ні .. Прости, ти хотів щось там про російську мову і федералізацію. Донбас, давай на спір, так ось що б не заглядаючи в книжку, скільки твоїх сепаратистів пояснить значення терміна “федералізація”? “Що?” (С) Ото ж бо …

Донбас, ти хворий. Необгрунтованою манією совкової величі. Це колись ти був краєм промислових гігантів і розкриття надр. Зараз твоя земля в виразках. Вона хвора і що б її вилікувати всій країні потрібно витратити багато грошей, зусиль і часу. Це колись ти був перспективною територією, але твої керівники замість модернізації вирішили набити власну кишеню і твій поїзд пішов.

Донбас, тобі прикро – як же так – все так добре починалося? Так, дорогий, так буває, якщо десятиліттями не знімати локшину з вух і задовольнятися подачками. Ми всі через це пройшли. Тільки 23 області почали одужувати, а у тебе, Донбас, ломка. Знаєш, прикро те, що тобі кажуть – давай допоможемо, сядь, заспокойся, відклади автомат, ми разом придумаємо як бути далі … а ти ховаєшся за бойовиками і торочиш своє “мене почуйте … мене почуйте”.

Ось ти зараз прочитаєш і вирішиш, що тебе всі ненавидять. Хоча мав би задуматися – тобі хочуть допомогти. Але поки ти не вирішиш допомагати собі сам, нічого не вийде. Поки ти не зрозумієш, що потрібно вимкнути московський телевізор, ти не зможеш побачити світ. Поки ти не вирішиш – що ти готовий покласти на вівтар компромісу, ти не маєш права вимагати від інших, що б тебе почули. До речі, а чому ти готовий пожертвувати заради компромісу? А?

Донбас, вражає те, що всупереч твоєму ідіотському упертому “почуйте мене” намазаному товстим шаром на дурість, тотальну обдуриність і корупцію, тебе поважають … Так, ми розуміємо, як це жити в непроглядній безисходкі. Апокаліпсис наяву, це жорстоко. Але незважаючи на це до тебе вже роблять перший крок … Не до терористів з ДиРи і не до тих ідіотів, які дозволяють собі хапатися за автомати міліції, а до тебе …

Просто зроби те ж саме.

Донбас, дуже важливо що б від твого імені говорили не депутати-сволочі, що не були упирі-прокурори, а дрібні підприємці, які страждали від сволот і упирів … важливо що б голосом Донбасу були письменники і викладачі … Люди, які замість істерики “Росія!”, візьмуть і відремонтують дитячий майданчик. Такі люди у тебе є. Я знаю, їх багато. Просто вони бандитів з автоматами бояться. Ти повинен знайти цих людей. Коли знайдеш – приходь – тільки тоді тобі буде що сказати.

І найголовніше, замість “Донбас хоче що б його почули”, ти скажеш “Донбас готовий чути всіх … Донбас готовий визнати, що він не більше ніж 1/25 частина країни … Донбас наполягає, що всі ми рівні і кожен буде говорити і слухати порівну “. Повір – ці слова почують всі.

Адже ми знаємо, під нальотом образи, страху, наївності, десь дуже глибоко в тебе є гордість. Не совкова-колорадська і навіть не вугільно-забойна, а степова … Справжня гордість людей, які найбільше цінували свободу. Ось коли ти це відчуєш – приходь, тобі буде що сказати, нам буде що від тебе почути.

А поки, Донбас, ти не гідний, що б тебе чули інші 23.

Віталій Гайдукевич

Думка редакції сайту може не збігатися з позицією автора. Редакція не несе відповідальності за зміст блогів.