Життя по-новому боляче вдарило по самих незахищених верствах населення.
Вони, як святі великомученики, все своє життя будували, підіймали, віддавали, були зобов*язані, вимушені. Жили з надією і вірою у світле майбутнє, якщо не собі, то дітям і онукам.
Тепер, у їх очах відчай і безнадія. Покинуті державою наодинці з старістю і хворобами. Старечі сльози і страх перед завтрішнім днем…

Хочеться запитати президента і депутатів, чи бажають вони такою старості своїм батькам….

джерело