Дмитро Разумков і Арсен Аваков не голосували за останні рішення Ради нацбезпеки й оборони. Вони займаються саботажем політики Володимира Зеленського щодо санкцій проти олігархів, пише журналіст Сергій Лещенко.

Політика деолігархізації наштовхнулася на спротив. Щонайменше двоє членів РНБО не підтримали накладення санкцій на Дмитра Фірташа та Павла Фукса. Вони утрималися, бо голосуванням проти могли створити зайвий привід для медіаатак проти себе. А так “утримався” – і начебто не “за” й не “проти”.

Насправді ж при голосуванні має значення лише одне. Якщо ти не “за”, то не важливо, як інакше ти голосуєш. Якщо твій голос не зараховується “за”, отже ти не підтримуєш це рішення.

Це не вперше, коли Разумков саботує питання щодо олігархів і загалом протиставляє себе президенту. На початку 2021 року він не голосував на РНБО за запровадження санкцій проти нардепа Тараса Козака та телеканалів, підконтрольних Медведчуку. Також він не підтримував процес радикального перезавантаження Конституційного Суду, як це прагнув Зеленський.

До того ж Разумков не хоче, щоб олігархів у реєстр включали за рішенням РНБО. І пропонує для цього створити новий орган, що затягне процес на роки і фактично знищить ідею деолігархізації.

Причина такої поведінки зрозуміла – щоб у новому виборчому циклі отримати підтримку з боку олігархів. Враховуючи, як телеканали Ахметова ведуть Разумкова, як він отримує теплу ванну на каналах Порошенка, то немає нічого дивного, що він вирішив ще не сваритися з Фуксом та Фірташем.

І якщо перший просто багатій з Росії, то Фірташ ще має канал “Інтер”, на який Разумков може розраховувати при відколі від Зеленського та запуску свого проєкту.

Що стосується Авакова, то з Фуксом і Фірташем його пов’язує занадто багато особистого і меркантильного. Ба більше, сам очільник МВС теж не почувається впевнено – під ним захиталося крісло. У пресі пишуть про можливу відставку міністра восени і навіть про перезавантаження всього уряду, щоб по дорозі, при формувані нового, “загубити” Авакова.

Логіка Офісу Президента є зрозумілою – Аваков побив усі рекорди історії України. Він працює міністром 7,5 років, без особливого успіху в реформуванні. При чому самі реформи робляться в перший рік – два на посаді. А через 7 років роботи, коли міністр стає частиною системи, а не її криголамом, про це вже не може мовитися.

Крім того, сам Аваков теж є дуже вибірковим у питанні деолігархізації. Так, наприкінці 2018 року, ще за часів президента Порошенка, з засідання РНБО було знято питання про накладення санкцій на проросійський телеканал “НАШ”. Зняли це питання після виступу очільника МВС, який сказав, що не можна накладати санкції на “НАШ”, якщо вони не накладаються на канали Медведчука. Що теж не було зроблено, бо їх тоді кришував президент Порошенко.

У підсумку, канал “НАШ” уникнув санкцій, але реальна причина може бути зовсім в іншому. Тривалий час ставлення до цього каналу мав колишній депутат-регіонал і близький друг покійного Віктора Януковича-молодшого Вілен Шатворян. Після втечі Януковича він знайшов собі нову “кришу” в Україні – Авакова, з яким вони зблизилися на темі вірменської діаспори.

Що стосується Фірташа, то в питанні накладення на нього санкцій незрозуміло лише одне – чому так довго з цим питанням тягнули. Олігарх заслуговував на санкції ще взимку, в одному пакеті з Медведчуком. Він уже 7 років переховується від слідства ФБР у Австрії, скуповуючи всіх австрійських політиків навколо, аби тільки не потрапити в руки американського правосуддя.

Враховуючи таке минуле, Фірташ не лише заслуговує на санкції з боку України, але також на тотальне дослідження його минулого з боку правоохоронних органів. І дуже дивно, що Аваков в цьому питанні нічого не зробив. А тепер ще й не голосував за санкції проти нього.

Джерело:korupciya.com