Сьогодні сумний день. Ми провели до Бога нашого побратима В’ячеслава.
У 2014 він знайшов себе, захищаючи Україну. Простий, справжній, звичайний чоловік, який залишив по собі дітей, добру пам’ять у рідних, друзів та побратимів.
Сьогодні усе було гідно-шана воїну, військові почесті, священник, усе.
І я помітив одну річ, яка не давала мені спокою-на похованнях військових немає випадкових людей. Тут тільки найближчі та побратими, які усе розуміють, які не судитимуть, не будуть клясти.

Усі, хто одягає однострій та бере автомат до рук, розуміють, що можуть загинути. І в цьому є прояв великої любові. Я впевнений, що В’ячеслав зараз у Бога в гостях. Адже, Бог є любов, яка приймає жертву заради любові.
Це велике вміння – любити по-справжньому.
Спочивай у мирі, воїн.
Честь!

За матеоіалами Сергій Дмитрієв