Кум Путіна, нардеп від “ОПЗЖ” Віктор Медведчук відцурався від свого старшого брата, не спілкувався ні з ним, ні з його родиною, і тим паче, не допомагав фінансово. ТСН отримала архівні кадри, на яких тоді ще живий старший брат Медведчука розповідає про їхні стосунки.

Про невідоме життя українського політика-мільярдера і кума Путіна та як на нього реагує сам Медведчук — йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Про те, що у Віктора Медведчука є не лише молодший брат Сергій, а й старший Володимир — мало хто знає. Вперше про ще одного невідомого брата впливового політика Медведчука стало відомо ще 18 років тому: його знайшов тодішній народний депутат Ярослав Кендзьор. На архівних кадрах Володимир Гулько казав про Медведчука: “Він вирос на моїх руках. Разом жили. Ми ніколи не сварилися”.

Старшого брата Медведчука вже немає серед живих. Історію родини переповідає його дружина Ангеліна. Її чоловік Володимир Гулько — брат по матері Сергія та Віктора Медведчуків. “Я хочу щоб це людина мала совість і честь чого я до сьогодні не бачила”, – каже пані Ангеліна.

Наразі жінка живе у селищі Шабо Одеської області. Чоловіка поховала у 2006 році. Родина завжди жила скромно. Володимир продавав рибу на місцевому ринку. Вищої освіти не мав, бо після армії був змушений утримувати двох молодших братів.

“Віктору і Сергію було десь по років дев’ять. Він (Володимир. – Ред.) працював і підтримував цих дітей він їх вигодував і вивчив”, – розповідає дружина покійного.

Стосунки між братами зіпсувалися після смерті мами. Каже, молодші образилися на те, що за два роки до смерті, мати переписала будинок на нього. Володимир намагався помиритися з братами і неодноразово приходив у приймальню Медведчука. Але той завжди уникав зустрічі.

“Кажу, я його брат. Вона каже почекайте в коридорі він зайнятий. Більше двох годин прочекав. Підходжу питаю, звільнився Медведчук? А мені відповідають “Він поїхав”, – переповідав покійний Володимир Гулько на архівних кадрах. Зустрічі з братом він так і не дочекався

“Я дзвонила і казала, що брат при смерті. Мені не потрібні ваші гроші, передайте йому, що брат помирає. Ну та й помер без нього. Коли мій чоловік побачив, я не памятаю чи по телебаченню, що Медведчук подарував священикам 10 “Мерседесів” чорних… він сидить і плаче: “Диви два племінника, в мене син і дочка. Він навіть не знає що вони існують”, – каже Ангеліна Гулько.

Ексдепутат Ярослав Кендзьор розповів, що у 2003-му поїхав у Шабо, щоб показати українцям справжніх Медведчуків. Тоді Сергій був керівником податкової у Львівській області, а Віктор — головою президентської адміністрації. І в останнього владні апетити лише зростали.

“Абсолютно бездушна людина, яка так ставиться до найближчих рідних, то ясна річ, що для нього Україна. Для нього рідна держава — де можна заробити великі гроші”, – каже Кендзьор.

У рідному селі Медведчуків Борова, що за 70 кілометрів від Києва, їх, звичайно, пам’ятають, але згадують неохоче. Саме тут і жили троє братів, мали невеличку хатинку.

У Боровій поховані батьки політика Фаїна та Володимир Медведчуки. За їхніми могилами доглядає однокласник Сергія Медведчука. Віктор на могилу до батьків останній раз приїжджав 15 років тому, каже директорка цвинтаря. Водночас жінка розповідає, що Медведчук відбудував у селі школи.

Місцеві стверджують, що школу, яку закінчив Медведчук у 1971 році, у такому вигляді, якому вона є нині відбудував саме він. Всередині навіть є табличка присвячена Віктору Медведчуку, на якій написано, що “школа збудована випускниками Медведчуками”. Хоча насправді, її відновили за бюджетні гроші, коли Медведчук був головою адміністрації президента Леоніда Кучми. Про це розповідає старше покоління Борової. І додають, що все що робить нині їхній колишній односелець не підтримують. Ось що вони кажуть:

“Їздить у Росію, туди, сюди, де це таке законно?”

“Він хотів нам оце, щеплення, щоб ми їхні (російські. – Ред.) кололи”.

“Не можна вирости в Україні, вивчитися, отримати все і зрадити Україну”.

Медведчук ніколи не коментував сімейних конфліктів. Але вчора на суді, який залишив його під домашнім арештом, на запитання ТСН він відповів так: “Я ніколи не від кого не відмовлявся”.