Стоїть панянка накачана силіконом, поруч з нею здоровенний хлопець невизначеної національності, в блакитному спортивному костюмі. Думаю загальний вигляд цієї пари зрозумілий.

А прямо перед ними, в черзі стоїть бабулька. Намагається розрахуватися за товар по акції, пару яблук. У бабусі періодично випадають з рук монети, вона тремтячими руками піднімає їх і знову намагається порахувати.

Ці двоє мажорів позаду неї починають психувати, зітхати, закочувати очі і качати головами. Мерзенна картина в загальному.

Сама стою в черзі до сусідньої касі, і відчуваю гостре бажання, сплатити ці 18 гривень за бабусю, щоб не бачити перекошених облич парочки.

— Та скільки можна ?! — психанула касирка, так само не українка, з вигляду з Азії — Порахуйте свої монети, потім повернетеся!

З цими словами, касир відсунула яблука в бік і починає обслуговувати ту саму парочку.

— Ой це взагалі! — закотила очі силіконова панянка — Хто її взагалі сюди впустив? І навіщо? У неї ж грошей немає! — обурилася вона, вказуючи на стареньку.

— Так точно — кивнув її хлопець — Нафіг їх сюди впускають?

— Ой! — махнула рукою касирка — Через ці акції для пенсіонерів, їх тут стільки збирається, ви навіть не уявляєте! Йдуть і йдуть, дістали вже!

У мене просто щелепа відпала від такого хамства.

— А ви нічого не переплутали ?! Так з нею розмовляти ?! — психанула я — Може підете до своїх батьків, і те ж саме скажете?

— А що ви лізете взагалі ?! — звернулася до мене касирка — Ви тут не працюєте і поняття не маєте як ці баби дістають!

З черги вийшов чоловік середніх років, солідно одягнений і з блокнотом в руках.

— Доброго дня, шановна — звернувся він до касирки — Для початку вам штраф, максимальний, а далі звільнення, а ще … — тут він поманив до себе пальцем вантажника.

Вантажник підійшов і чоловік вручив йому кошик.

— Іди з цією бабусею, і нехай купить собі все що захоче, за її рахунок — він вказав на касирку.

— А ви хто взагалі такий ?! — хамовита працівниця підскочила зі стільця.

— Керуючий — спокійно відповів чоловік.

— Ой не треба брехати! У нас інший керуючий! — усміхнулася касирка.

— Дівчина, я керуючий всієї мережі цих магазинів — без особливих емоцій відгукнувся той — А ви тепер вільні. Прямо зараз.

Тут він повернувся до вантажника і бабусі, які віддалялися вглиб магазину.

— Стривайте секунду! — гукнув він їх і знову покликав до себе вантажника — Візьми у неї адресу, будеш носити їй продукти, на 1000 грн, кожен місяць, ну і тобі премію за це випишу. Добре?

— Звичайно! — зрадів вантажник.

— От і добре — кивнув чоловік у відповідь, а потім крикнув в зал — КАСИРА НА ПЕРШУ КАСУ ВІДПРАВТЕ ТЕРМІНОВО!

Так ось яка вона, справедливість

джерело